Село Пришиб
Адміністративний центр Пришибської сільської територільної громади Кременчуцького району Полтавської області.
Площа громади — 91,91 км², населення — 1974 мешканці (2018).
Утворена 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Кобелячківської та Пришибської сільських рад Кременчуцького району. До складу громади входять 13 сіл: Дабинівка, Єристівка, Кобелячок, Колісники, Комендантівка, Криничне, Малики, Олександрія, Пилипенки, Порубаї, Пришиб, Роботівка та Черемушки.[1]
Село Пришиб знаходиться на правому березі річки Сухий Кобелячок, на Придніпровській низовині у лісостеповій зоні, за 37 км від районного центру м. Кременчук. [2]
Вище за течією на відстані 3 км розташоване село Кобелячок, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Петрашівка.
Поруч із селом знаходяться кар'єри Полтавського та Єристівського ГЗК, відвали і відстійники. [3].
Село розташоване у епіцентрі розламу Українського кристалічного щита, утвореного близько 2.5 млрд. років тому у архейських породах, пов'язаних з покладами залізистих кварцитів. [4, с.5]
Назва села Пришиб сягає старослов'янської мови і означає «круча над закрутом річки, коліно річки, місце удару течії».[3]
Близько 15-12 тис. років тому тут з'явились перші поселенці. Згодом носії середньостогвської культури в IV тис. до н.е. вперше приручили коня. За символами. залишеними у поховальних комплесах і курганах-святилищах, споруджених племенами енеоліту-раннього бронзового віку в середині ІІІ - на початку ІІ тис. до н.е., археологи визначають прилеглу теритерію пониззя Псла як один із центрів формування ідеології індо-європейської мовної та культурної спільноти. З ІІ тис. до н.е. цю територію перетинали водні і суходільн торгові шляхи: "бурштиновий" доби бронзового віку, "грецький шлях" VIII-III ст. до н.е., дніпровський шлях "З варяг у греки" останньої чверті І - початку ІІ тис. н.е., насамкін6ець, великий "Солоний шлях" XVI-XIX ст.[4, с.5]
Від зручних переправ у пониззі річок - твердих бродів розходились в різних напрямках давні торовані шляхи. Траса стародавнього лівобережного надпсільського битого шляху від Келебердянської переправи позначається вишикуваними в ланцюжок рядами курганів вздовж підвищень надзаплавних терас у нижній течії річки. [6, с.7]
Неподалік знаходяться визначні пам'ятки давньої історії України - кургани Цегельня та Могила Стовбувата[5]
З кінця ХІІ ст. ці землі ввійшли до складу Переславського князівства. А на межі з Диким полем. у поліетнічному середовищі литовських володінь ХV-XVI ст.. склався один з осере6дків формування української народності. Наприкінці XVII-XVIII ст. з хутірських господарств мешканців сотенного центру Полтавського полку містечка Келеберда утворюються численні села та хутори. [4, с.6] Серед них - Богомази, Бражники, Бутівка, Гнойові, Горбані, Гриньки, Гурини, Гузеї, Диби,
Ємці, Єристівка, Китиці, Коминівка(Куминівка), Кормильці, Лавриківка, Макаренки, Малики, Масловщина, Морози, Овчаренки, Паливоди, Пальчики, Паськи, Підусти,
Пришиб, Пугачі, Раківка, Роботівка, Святодухи, Старушківка, Селецькі, Тищенки, Троцьки, Туники, Удовицьківка, ...
Переважна частина цих назв відображені у прізвищах місцевих мешканців, прямих нащадків засновників цих козацьких поселень. Тут процвітають ремесла та торгівля.
З історії досліджень старожитностей мікрорегіону
Уперше пониззя Сухого Кобелячка потрапило в поле зору археологів на початку ХХ ст. Тоді В.Г. Ляскоронський, під час розвідкової поїздки вздовж лівого берега Дніпра, описав чимало великих курганів край доріг в околицях села Пришиб та оточуючих хуторів. Полтавка, археолог-краєзнавець Г.О. Сидоренко на території Пришибської сільської ради, навколо сс. Пришиб та Єристівка, налічувала 30 курганів, у т.ч. - доволі значних за розмірами. Через наш край на початку ХХ століття пролягали маршрути археологічних подорожей В.Г.Ляскоронського, МЯ.Рудинського. Деякі кургани оглядались І.М.Самойловським у 1930 році. В середині ХХ століття вони були охоплені розвідковими обстеженнями археологів Інституту Археології Академії Наук України. [6, с.7]
В гирлі р. Сухий Кобелячок у 1960-1965 рр Є.В.Махно проведені археологічні розкопки грунтового некрополя білозерської та черняхівської культур, кургану з окремими похованнями раннього етапу культури багатоваликової кераміки і зрубної культури. Узагальнені дані про відомі на кінець 1970-х рр. археологічні об'єкти включені до "Довідника з археології України. Полтавська область", підготовленого Г.О. Сидоренко, канд. іст. наук Є.В.Махно і докт. іст. наук, професором Д.Я.Телегіним[4, с.17]
Кілька курганів у межах майбутнього хвостосховища та на прилеглих ділянках оглянула Г.М. Некрасова у 1986 році, під час обстежень території Кременчуцького району з виконання програми підготовки "Зводу пам'яток історії та культури" по Полтавькій області. Кілька з них та ряд нових об'єктів обстежувалися 1992 р. О.Л. Бойченко. [6, с.7]
Розкопки 1992 – 1993 років очолив Ю.О.Шилов.
На території
Пришибської сільської ради в зв’язку з підготовкою до розробки Єристівського
родовища залізистих кварцитів Кременчуцької магнітної аномалії з 2003 року
проводяться активні археологічні дослідження, зокрема – розкопки курганних
поховань, яких за даними Довідника з археології України, Полтавської області
тут налічується 77, в тому числі поблизу
села Пришиб – 30 курганів, з яких
збереглося 18 від 2 до 10 метрів. [11, с.63]
На території нижньої течії Сухого Кобелячка розташовані
численні археологічні пам’ятки від пізнього палеоліту до козацьких часів.
Більшість пам’яток – кургани доби енеоліту-бронзового віку, залишені кочівниками. Особливо цікавими є архітектурні особливості численних курганів на території сільради
та прилеглих до неї землях. Відомості про
археологічні пам’ятки села Пришиб і прилеглих сіл містять колекції місцевого
музею, експозиції історико-краєзнавчих музеїв міст Комсомольська, Кременчука,
Полтави, музею «Прадавня Аратта – Україна» Трипільської археологічної культури
в с. Трипілля Київської області.
Більшість з уже
досліджених археологічних пам’яток на
території нашого села археологи відносять до періоду бронзового віку. Деякі
дослідники пов’язують їх з перебуванням
тут носіїв індоєвропейської цивілізації, проблема походження яких досі не
розв’язана. Вважають, що вона остаточно сформувалася саме в той час, коли
переважно на Правобережжі набула
поширення Трипільська культура. Археологічні
пам’ятки на території села представлені переважно курганами, які традиційно
називають «могилами» - Ємцівська, Єристівська, Лавриківська, Харлантієва,
Дибина, Зозулина, Козацька, інші.
У
культурно-хронологічному плані оглянуті пам'ятки розподіляються на кілька
груп:
Палеоліт-мезоліт: Ємці ІІ, місцезнаходження;
Енеоліт-бронза: Єристівка, група
курганів І, кургани № 2 і 7; Єристівка,
група курганів II, курган №1; Єристівка І, місцезнаходження; Ємці І, місцезнаходження; Ємці Ш, місцезнаходження; Ємці, група
курганів І, курган №1; Ємці, група
курганів II; Ємці, група курганів III, курган №3.
З 2003 року в
зв’язку з підготовкою до розробки нових родовищ залізистих кварцитів на місці
майбутнього Єристівського кар’єра кілька років поспіль тут проводились активні
археологічні дослідження.
В районі межі Пришибської та Дмитрівської сільрад поблизу с. Єристівка полтавські
археологи в травні 2004 року проводили розкопки
найвищого на Полтавщині кургану Могили Стовбуватої. Тут було знайдено
захоронення, датовані різними часами – від неоліту до XVIII століття. Експедиція під
керівництвом кандидата історичних наук Олександра Супруненка, який очолює Центр
охорони та досліджень пам’яток археології
обласного управління культури, виявила понад 130 захоронень різних
часів, деякі з них датовані IV тисячоліттям до нашої ери. Серед знахідок – останки давніх
людей, кам’яні антропоморфні стели, кам’яні ідоли і навіть фрагмент дерев’яного
колеса. Усі знахідки збереглись у найкращому для свого кілька тисячолітнього
віку стані. Академік Юрій Шилов, який теж брав участь у експедиції,
переконаний, що в низинах Дніпра була істинна батьківщина аріїв, від яких
походить вся індоєвропейська раса.
Внаслідок обстежень, проведених одночасно
археологами кількох експедицій у 2005 році на території району майбутнього
будівництва металургійного заводу «Ворскла Сталь» між селами Колгоспна Гора,
Новоселівка, Солонці, було виявлено
кілька місцезнаходжень давніх людей різних епох, починаючи з мезоліту і
закінчуючи бронзовим віком. Обстежуючи
район західних відвалів Дніпровського Рудоуправління Полтавського
гірничо-збагачувального комбінату, археологи натрапили на курган близько метра
висотою та діаметром 35 м. Розкопки в центрі
кургану дозволили виявити кам’яний заклад поховання ямної культури початку
раннього бронзового віку з кількома архаїчними стелами, одна з яких мала
антропоморфну форму, а також впускне поховання ямної культури, датоване ХХІ-ХХ
ст. до н. е. Таким чином виявленій стелі близько 5 тис. років. Це один з перших
надгробних пам’ятників, що з’явились на нашій землі на рубежі мідно-кам’яного і бронзового віків. Крім
того в кургані виявлене поховання XVI ст. до н. е. так званої «культури
багатоваликової кераміки», населення якої мало індоіранські корені. Імовірно,
що носії цієї культури в свій час наводили жах на фараонів Єгипту і правителів
Малої Азії. Це були грізні гіксоси та інші кочові племена, що стрімко
пересувались на своїх легких колісницях, спустошуючи околиці великих міст в
долині Нилу. Їхні предки та нащадки жили у Придніпровських степах у ІІ тис. до
н.е., залишивши тут свої поховання.
Влітку 2007 року будівельники
металургійного комбінату натрапили на курган з людськими останками.
Археологічна експедиція під керівництвом директора Центру охорони та досліджень
пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації
О.Б.Супруненка знайшла в кургані останки людей кам’яної доби (4 тис. р. до
н.е.), катакомбної культури, білозерців, кіммерійців, скіфів.
Найбільший інтерес археологів викликали
дитячі поховання давніх угорців. Саме в
цій знахідці археологи вбачають свідчення просування угорців у ІХ ст. до своєї
теперішньої батьківщини із Середнього Поволжя до Придніпровських степів через
тиск з боку печенігів. Серед знахідок – угорські срібні наконечники ременя із
зображенням символу лотоса, характерного для угорського мистецтва, залізні
стріли, срібний браслет, сережки, залишки високоякісного шовкового одягу,
кольорового шкіряного взуття, прикрашеного срібними і золотими пластинами.
ПРИШИБ
Шведська могила (урочище Хресток).png)
Арка декоративна з хрестом
Встановлена з південного боку на вході до громадського кладовища по вул. Л.Українки(кол. Бахарєва). Виготовлена з металевої труби, у верхній частині прикраплений металевий хрест. За усними переказами, хрест з місцевої церкви був врятований у 1930-ті рр, збережений та переданий місцевим мешканцем краєзнавцю Дибі Т.Г.
Ініціатор встановлення, автор ідеї та реалізатор виготовлення арки місцевий краєзнавець Диба Т.Г.
Могили місцевих мешканців
Пришиб. Громадські кладовища
Типовий сірий гранітний пам'ятник у вигляді дерев'яного хреста (1200х500) на постаменті (1500х300) чотирьохгранної форми з вирізьбленим написом. Деякі написи читабельні:
"Здесь покоится Феодосия Паськова Р(ождения) 1867 г. Ум(ерла) 1910 г."
Пам'ятний знак "Жертвам, убитим Голодомором 1932-1933 років" (іст.)
Розташований на вершині кургану у межах громадського кладовища по вул. Л.Українки(кол. Бахарєва). Споруджений у 1990 році
в пам’ять односельців та жителів навколишніх сіл і хуторів Баринівка, Бутівка, Клюшниківка,
Коминівка, Макаренки, Масловщина, Паськи, Солонці(Шинделі) померлих від голоду 1932-1933
рр.
Бетонний хрест пофарбований сріблястою фарбою. У
центральній частині – металева дошка з пам’ятним написом «Жертвам, убитим голодомором
1932-1933 років від жителів с. Пришиб
Простіть,
батьки, за ваше горе,
За дітських сліз пролите море,
Що люди зморенії ці
Не мали хліба у руці»
Ініціатор встановлення,
організатор збору коштів, автор проекту та реалізатор виготовлення пам’ятного знаку місцевий краєзнавець Диба
Т.Г.
Джерела та література:
Марчук С.
Могила Т.Г. Диби
Розташована на громадському кладовищі по вул. Л.Українки(Бахарєва)
Братська могила(іст)
Могила І.І.Бахарєва(іст)
Пам'ятний знак В.П.Фещенку(іст)
ОДИНОКІ ПОХОВАННЯ ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ(іст)
Могили членів екіпажу радянського танка на громадському кладовищі по вул. Набережній (Тракторна бригада), загинули у 1943 році під час вигнання з села нацистських окупантів. Поховані місцевими мешканцями. На могилах ( 620 х 1300) встановлені вертикальні стели (висота 1150) з мармурової крихти. Типовий пам'ятник власного виробництва виготовлений на замовлення Пришибської сільської ради в 2000-і рр. декорований зображеннями червоної зірки, золотого вінка чорних троянд та свічі з пам'ятними написами "Хабібулін Абдул Хабібулович, радіст-танкіст, загинув 24.іх.1943" та "Карташов Василь Семенович, механік-водій, загинув 24.іх.1943".
Могили радянських воїнів на громадському кладовищі по вул. Набережній (Тракторна бригада), загинули у 1943 році під час вигнання з села нацистських окупантів. Поховані місцевими мешканцями. На могилах ( 620 х 1300) встановлені вертикальні стели (висота 1150) з мармурової крихти. Типовий пам'ятник власного виробництва виготовлений на замовлення Пришибської сільської ради в 2000-і рр. декорований зображеннями червоної зірки, золотого вінка чорних троянд та свічі з пам'ятними написами "Невідомий солдат".
Могила Морозова М.С.
Розташована на Центральному громадському кладовищі (вул.Соборна). Молодший сержант, стрілок-радист радянської армії. Загинув під час повітряного бою 19.09.1941 р. над с. Дереївка. Уродженець с. Лужки Серпухівського району Московської обл. (1915 р.н.)
Похований місцевою мешканкою Черниш Г.Т. та її чоловіком. За усними свідченнями поховання відбувалось вночі в умовах нацистської окупації.
На могилі ( 620 х 1300) встановлена вертикальна стела (висота 1150) з мармурової крихти із металевою табличкою (460х850) біло-блакитного кольору та пам'ятний напис Морозов Льотчик. Типовий пам'ятник власного виробництва виготовлений на замовлення Пришибської сільської ради в 2000-і рр. декорований зображеннями червоної зірки, золотого вінка чорних троянд та свічі.
Дитяче поховання
За усними свідченнями односельців у могилі поховані четверо невідомих хлопчиків, що загинули від розриву снаряду під час Другої світової війни (у період 1941-1943 рр).
Металевий православного типу хрест чорного кольору (920х1450) з металевою табличкою з написом на поперечині "На цьому місці захоронені чотири хлопчики, котрі загинули в роки Великої Вітчизняної війни від вибуху снаряду" Хрест встановили односельці...
МОГИЛА І.О.Пугача (іст.)
Розташована на Центральному громадському кладовищі (вул.Соборна). Похований Герой України майор Ігор Олександрович ПУГАЧ (13.12.1979 - 28.06.2022), учасник російсько-української війни 2014-2022 рр
Уродженець м.Кременчук Полтавської області. Випускник Пришибської середньої школи, згодом - Комсомольського політехнічного технікуму. У 1997-1999 роках проходив строкову службу у ЗСУ. Продовжував службу за контрактом у складі Національної гвардії України на посаді кінолога у військовій частині 3059 Національної гвардії України, що дислокується у місті Кременчук, де пройшов шлях від прапорщика до майора. . У 2006-2011 роках заочно навчався у міжнародному науково-технічному університеті ім. Юрія Бугая. З 2014 року брав участь у стрмуванні російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях. 2021 р. був призначений на посаду заступника командира батальйону 3-ї бригади оперативного призначення військової частини 3017 Східного оперативно-тактичного з’єднання Національної гвардії України . З початку повномасштабного російського вторгнення перебував на харківському напрямку, затримуючи з бійцями ворожі ДРГ, знищуючи техніку, зброю та особовий склад ворога. Загинув внаслідок отриманої тяжкої вибухової травми, несумісної з життям, від якої помер на місці.
У 2023 році на могилі ( 1500 х 2400) встановлена вертикальна стела (висота 2000) з чорного каменю із портретним зображенням і прізвищем Героя, у нижній частині стели - зображення нагород та пам'ятний напис "Герої не вмирають!"
На зворотньому боці стели зображення Героя у повний зріст з військовим спорядженням та напис внизу - "Тому, хто дорогий був при житті. Від тих, хто пам'ятає і сумує".
Джерела та література:
ЄРИСТІВКА
Група курганів І (група «Могили Єристівки»)
Місцезнаходження
об’єкта: Село Єристівка, Пришибська сільська рада,
Кременчуцький район, Полтавська область, на південній околиці села. Датується: ІV-ІІ тис. до н.е., епоха енеоліту – бронзи.
Характеристика: Група на сьогодні складається з 7-ми насипів,
висотою 0,30- 8,20 м і діаметром 15-85 м. Кургани вишикувані компактним
ланцюжком на 0,3 км у напрямку північ-північний схід – південьпівденний захід,
уздовж схилу тераси. Шість насипів розорюються (№№ 2-3, 5-8), один задернований
(№ 1). Найбільший курган (№ 1) — «Могила Єристівка», — за переказами місцевих
жителів, використовується з кін. XVIII ст. під кладовище. На насипу помітні бл.
70 позначених горбками могил ХІХ-ХХ ст. На вершині встановлений пункт
тріангуляції третього класу, стальна вишка якого добре помітна зі всіх куточків
округи. Інші розорані кургани групи (№№ 2-7) також добре помітні, мають оплилі,
проте, зі слідами стрімкості схили. Невеликий курган № 5 немовби нависає над
схилом мису, розташовуючись на західному його відрозі, нижче «Могили
Єристівки». На полах курганів №№ 6-7 виявлені уламки гончарного посуду XIX ст.,
а також окремі фрагменти ліпних посудин бабинської та зрубної культур. Під
час обстежень поряд із курганами виявлені уламки ліпного посуду енеолітичної
епохи, доби раннього, середнього і пізнього бронзового віків, що й є підставою
для датування комплексу. На поверхні кургану № 1 зберігся
надгробок з тесаного граніту, у формі витягнутого прямокутника, з частково
відбитою вершиною. Зі зворотньогобоку на ньомувитесаний прямий хрест. Загальний
стан великого кургану № 1 майже задовільний, з огляду на його розміри. Насип
входить до переліку найбільших курганів Полтавської області. Стан кургану № 3 —
задовільний. Кургани №№ 2, 5-7 знаходяться у поганому
стані.
Пам'ятний знак козакам та першопоселенцям
Місцезнаходження об’єкта: Село Єристівка, Пришибська сільська рада, Кременчуцький район, Полтавська область, на південній околиці села. Встановлений за ініціативою учасників археологічних експедицій на місці перепоховання останків місцевих жителів з козацьких поховань, виявлених під час досліджень курганних могильників групи Ємцівської могили у 2016 р. в ході проведення рятувальних робіт в межах землевідведення для Єристівського ГЗК.
Має форму православного хреста з чорного каменю. На верхній поперечині - біла металева табличка з пам'ятним написом. Під хрестом - напис "Тут поховані мешканці с. Єристівка (х. Ємці). Вічна пам'ять"
Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 рр
Встановлений на сільському кладовищі. Стела з чорного каменю у формі трапеції та прямокутна вставка з пам'ятним написом. У нижній частині - напис та зображення свічі. У верхній частині - зображення православного хреста.
Братська могила
Встановлений на честь радянських воїнів та односельців, що загинули в роки Другої світової війни на розі вулиць Шевченка та Степова.
Вісім плит з сірого граніту з іменами воїнів розташовані симетрично біля чотиригранної колони з червого граніту із зображенням трьох птахів та пам'ятними написами. Майданчик перед меморіалом та сходи до нього обицьовані керамічною плиткою. Спереду симетрично встановлені бетонні фігурні вази червоного кольору.
Могила радянського воїна
Курган ІІ «Новоселівська могила»
Датується: ІV-І тис. до н.е., епоха енеоліту – раннього
залізного віку
Розташування: Курган
знаходиться на північно-східній околиці колишнього села Новоселівка-Шевченкове,
поряд із краєм пануючого підвищення плато мису другої тераси лівого берега р.
Лизька.
Характеристика: Форма насипу
напівкуляста, у вигляді правильного сегменту, кругла в плані.. Висота кургану —
7,50 м, діаметр основи насипу — 64 х 68 м. На сер. 1980-х рр. по контуру
обвалування розміщувалася дерев’яна огорожа кладовища. За огорожею поховання
були відсутні. Насип у верхній частині та над схилами кургану вкривають близько
50 могил кладовища мешканців колишніх сіл Підусти та Новоселівка-Шевченкове.
Частина з них оточені огорожами. На кладовищі відзначені датовані поховання — з
1905 р. до кінця 1980-х рр.
Наявність
творів мистецтва:
На поверхні
насипу кургана на сьогодні збереглося кілька кам’яних хрестів над похованнями
кінця ХІХ – початку ХХ ст. Для кількох надгробків використані рвані гранітні
уламки, можливо, — з кромлеху кургана. 1. Хрест кам’яний двоскладовий. Верхня
частина, у вигляді простого хреста, витесаного із суцільної брили, округла у
перетині, з шишкоподібними виступами на кожному з чотирьох кінців. Нижня
частина, постамент, з рельєфними трьома сторонами та відшліфованою передньою,
на плитчастому виступі якої міститься надпис: «Ксенія / Васильевна / Гринькова
/ 1887 январь ? 1892 ??». На бічних гранях — рельєфні фризи. Хрест відламаний,
знаходиться поруч з постаментом. Повна первісна висота пам’ятника — 1,55 м,
ширина пелюсток хреста та в основі постаменту — 0,35 м.
РОБОТІВКА
Козацький хрест
Знаходиться на території сільського кладовища.Має форму, характерну для козацьких поховань. У минулому/, за переказами, село заснував козак Робота. Козацьке поселення утворене козаками Келебердянської сотні Полтавського полку.
Могила В. Григоренка 
Знаходиться на території сільського кладовища. Варфоломій Григоренко, уродженець села Пришиб, учасник Першої світової війни, доброволець Синьожупанної дивізії армії УНР. Заснував Просвіту у селі. Керував народним хором. Був церковним старостою. У 1938 році зазнав арешту за участь в Українській революції.
На могилі металевий пам'ятник у формі обеліска з зіркою. У верхній частині - металева табличка з написом-посвятою В.В. Григоренку та його дружині, що похована поруч.
Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Встановлений на сільському кладовищі. Кам'яна стела. У нижній частині - напис: "Жертвам голодомору"
Могила радянського воїна
КОБЕЛЯЧОК
Покровська церква
Пам'ятка не збереглась. Фото з фондів Кобелячківського народного музею ім. У.Олефір
Братська могила
Пам'ятний знак на місці медсанбату
Скульптура Матері з дитиною
Встановлена поблизу колишнього дитячого садочка.
Пам'ятний знак "Козацький хутір"
Встановлений у жовтні 2019 р. на узбіччі дороги Кобелячок-Комендантівка за ініціативою Валентини Удовицької, директора Кобелячківського музею на місці колишнього козацького хутора Рогізний, заснованого у середині XVIII ст. У роки Другої світової війни хутір був знищений. В повоєнний період мешканців відселили. Складається з трьох масивних гранітних брил, що іміту.ть житло, церкву та надгробний обеліск. На двох з них встановлені кам'яні хрести. На центральному - табличка з пам'ятним написом.
Встановлений на сільському кладовищі. Кам'яна стела. У нижній частині - напис: "Жертвам голодомору"
МАЛИКИ
КОМЕНДАНТІВКА
Піраміда Білевича (іст., мист.)
Унікальна
пам'ятка архітектури, важливий історичний об'єкт, що відображає поєднання культурних та релігійних традицій, родова усипальниця, згодом перетворена
на храм Української православної церкви. Розташована поблизу сільського
цвинтаря.
Побудована в 1864-1877 роках
Олександром Дмитровичем Білевичем, морським офіцером, У 1900 році, після
згоряння місцевої дерев'яної церкви, піраміда була перетворена на храм. В 1877 році в піраміді поховали
дружину Білевича - Софію, а в 1915 році і його самого.
Споруда у неоєгипетському стилі висотою 15 метрів з блоків тесаного граніту,
з'єднаних розчином, виготовлений за особливою технологією
з додаванням яєчного білка і крові тварин. Має три яруси. До однієї зі стін зроблена
сучасна прибудова.
Піраміда має три підземні камери -
похоронні зали і складні підземні комунікації та ходи. На першому поверсі
піраміди розташована обширна зала зі склепінчастою стелею, яка має з двох боків
вертикальні прямокутні вікна, в яких залишилися частини, мабуть оригінальних,
дерев’яних рам. Тут знаходився храм з вівтарем та іконостасом. Головний вхід до
церкви веде з прибудови двостулкові металеві двері, а з протилежного боку є ще
один вихід через звичайні металеві двері – зіржавілі та старі на вигляд. Другий поверх піраміди відкривається
на всі чотири боки подібними вертикально видовженими вікнами. Колись він
використовувався у якості церковної дзвіниці.
Головний вхід у західній стороні піраміди було прикрашено
порталом із рожевого шліфованого граніту. Над порталом знаходилася плита з
вибитим написом «1877» – рік смерті покійної та хрест. Вхід до каплиці
закривали масивні ковані металеві двері. З західного боку споруда також мала
невеликі металеві двері. На північній стіні з камінців викладено напис: «София
Михайловна Белевич – родилась 1846 г. упокоилась 1877 г.».
Памятний знак бійцям 89-ої Гвардійської Бєлгородсько-Харківської, Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії
Встановлений на найвищій точці між селами Комендантівка та Кобелячок, на т.зв. Роблених могилах (Комендантівська висотка), де у 1943 р. полягло дуже багато радянських воїнів. За усними переказами, щойно мобілізованими, але ще не навченими поповнили дивізію. Розповідали, що все поле було встелено полеглими. Німці зайняли цю висотку і міцно її тримали, щоб їх не відкинули до Дніпра, а потім відступали до Келеберди, в районі Коноплянки. За свідченням очевидців, Дніпро в тому районі було не широке і почервоніло від крові.
Братська могила
У могилі поховані воїни, що загинули під час визволення села.
У 1959 році відкрито пам'ятник воїнам-односельцям що полягли (35 чоловік) на фронтах Другої Світової війни.
Пам'ятний знак жертвам Голодомору
1932-1933 р
Встановлений на сільському кладовищі. Кам'яна стела з червоного граніту у формі жіночої постаті з хрестом. У нижній частині - напис: "Жертвам голодомору"
Відновлена могила Білевичів
Сільське кладовище Усі члени родини Білевичів (подружжя Софія та Олександр, син Петро) після смерті були поховані у склепі піраміди-усипальниці. Олександр Білевич - дворянин, офіцер російського флоту, меценат. В 1917 році піраміду пограбували. Рештки з поховання зникли. У 2008 році нащадками та місцевими мешканцями була встановлена стела на імпровізованій могилі.
Стела прямокутної форми зі скругленим краєм вгорі з чорного каменю та зображеннями членів родини Білекичів, роками життя та пам'ятним написом внизу.
Покажчик пам'яток історії та культури
|
№№
з/п
|
Населений пункт
|
Назва об’єкта
|
Сторінка
|
|
1
|
Пришиб, с., центральна частина, Хресток ур.
|
Шведська могила, курган (археол.)
|
|
|
2.
|
Пришиб, с., пд-зах. околиця
|
Козацьке кладовище, курган (археол.)
|
|
|
3.
|
Пришиб, с. , пн-сх. частина, Громадське кладовище
|
Пам'ятний знак "Жертвам, убитим Голодомором 1932-1933 років" (іст.)
|
|
|
4.
|
Пришиб, центральна частина
|
Братська могила радянських воїнів, пам'ятник землякам (іст)
|
|
|
5.
|
Пришиб, вул. Центральна,
|
Приміщення земської школи (іст.)
|
|
|
6.
|
Пришиб, центральна частина
|
|
|
Географічний покажчик
Іменний покажчик
Список скорочень
Післяслово
ЗМІСТ
Джерела і література:
1. Пришибська сільська громада [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0.
2. Село Пришиб [Електронний ресурс] // Міста і села Полтавщини. Кременчуцький район. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20110529084411/http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mistapolt2008/4/7.html.
3. Пришиб (Кременчуцький район [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B1_(%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD).
4. Звід пам'яток історії та культури Укрїни: Полтавська область. Комсомольська міська рада / [О. Б. Супруненко, Ю. Ю. Башкатов, І. М. Кулатова та ін.]. – Київ-Полтава: \"Полтавський літератор\", 2008. – 148 с. – (Центр охорони та досліджень пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації).
5.Супруненко О. Б. КУРГАНИ НИЖНЬОГО ПРИПСІЛЛЯ / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк. – Київ: ЦОДПА, 2011. – 472 с.
6.Супруненко О. Б. ПАМ'ЯТКИ АРХЕОЛОГІЇ ПОНИЗЗЯ СУХОГО КОБЕЛЯЧКА НА ПОЛТАВЩИНІ / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк. – Київ-Полтава: Дивосвіт, 2009. – 104 с.
7. Шилов Ю. О. КУРГАННІ СТАРОЖИТНОСТІ ОКОЛИЦЬ КОМСОМОЛЬСЬКА / Юрій Олексійович Шилов. – Київ-Комсосольськ: АРАТТА, 2007. – 72 с.
8. СТАРОЖИТНОСТІ ОКОЛИЦЬ КОМСОМОЛЬСЬКА / [О. Б. Супруненко, І. М. Кулатова, К. М. Мироненко та ін.]. – Київ-Полтава: \\\"Фірма \\\"Техсервіс\\\", 2005. – 140 с.
9.Лугова Л. М. Старожитності Кременчуччини в археологічній збірці Полтаського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського / Л. М. Лугова, І. С. Мельникова // СТАРОЖИТНОСТІ ТА ІСТОРІЯ КРЕМЕНЧУКА / Л. М. Лугова, І. С. Мельникова. – Київ-Полтава-Креме6нчук: ЦП НАН України і УТОПІК, 2018. – С. 71–83.
0. Деркач Ю. КЛЕЙНОДИ БРОНЗОВОЇ ДОБИ [Електронний ресурс] / Юлія Деркач // ЦОДПА. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://www.codpa.org.ua/klejnody-bronzovoyi-doby/.
10.Супруненко О. Б. Унікальний комплекс золотоординського часу поблизу Волошиного / О. Б. Супруненко, А. В. Артем\'єв, С. В. Маєвська. – Київ-Полтава: \"Фірма \"Техсервіс\", ВЦ \"Археологія\", 2005. – 80 с.
11. Сидоренко Г. О. Довідник з археології. Полтавська область / Галина Олександрівна Сидоренко., 1982. – 106 с.
12.Башкатов Ю. Дослідження курганів біля с. Махнівка і Роботівка у 2012 році / Юрій Башкатов // Свічадо Придніпров\'я. Краєзнавчий альманах: збірник краєзнавчих та наукових праць / Юрій Башкатов. – Горішні Плавні: Краєзнавчий музей м.Горішні Плавні, 2023. – С. 8–11.
13. Кулатова І. Курган біля колишнього хутора Підусти під Горішніми Плавнями / І. Кулатова, О. Супруненко, В. Лямкін // Свічадо Придніпров\'я. Краєзнавчий альманах: збірник краєзнавчих та наукових праць / І. Кулатова, О. Супруненко, В. Лямкін. – Горішні Плавні: Краєзнавчий музей м.Горішні Плавні, 2023. – С. 12–57.
14.Єремєєв С. Історія хутору Дзюби / С. Єремєєв, Н. Маневська // Свічадо Придніпров\'я. Краєзнавчий альманах: збірник краєзнавчих та наукових праць / С. Єремєєв, Н. Маневська. – Горішні Плавні: Краєзнавчий музей м.Горішні Плавні, 2023. – С. 142–147.
15.Супруненко О. Б. Нові археологічні дослідження на Кременчуччині / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк. – Київ-Полтава: \"Фірма \"Техсервіс\", 2006. – 146 с.
16. Супруненко О. Б. Половецька стела з с.Єристівка поблизу Комсомольська / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк // Археологічний літопис Лівобережної України / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк. – Полтава: ВЦ \"Археологія\" ЦОДПА, 2006. – С. 3 обкл..
17. Супруненко О. Б. СТАРОЖИТНОСТІ ОКОЛИЦЬ КОМСОМОЛЬСЬКА. / О. Б. Супруненко, І. М. Кулатова, К. М. Мироненко // Археологічний літопис Лівобережної України / О. Б. Супруненко, І. М. Кулатова, К. М. Мироненко. – Полтава: ВЦ \"Археологія\", 2005. – С. 5–46.
18. Кулатова І. М. Кургани Поблизу Волошиного у пониззі Псла / І. М. Кулатова, О. Б. Супруненко // Археологічний літопис Лівобережної України / І. М. Кулатова, О. Б. Супруненко. – Полтава: ВЦ \"Археологія\", 2005. – С. 47–135.
.png)
Коментарі
Дописати коментар